Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 6/354-07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М.,суддів:Коваленко В. М., Короткевича О. Є.(доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року Господарського суду Сумської області від 22.08.2013 рокуу справі№ 6/354-07за заявою доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Україна"пробанкрутство в судовому засіданні взяли участь представники : Від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" - Глазунов Д.В., від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Побийвовк В.В., від ПСП агрофірма "Україна" - Костюченко М.П., від арбітражного керуючого - Мокренко Ю.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.08.2013 року затверджено мирову угоду у справі № 6/354-07, припинено провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Україна"

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року ухвалу господарського суду Сумської області від 22.08.2013 року у справі №6/354-07 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" не погодилась з рішенням суду та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 22.08.2013 року з посиланням на те, що рішення є необґрунтованими та винесеними з порушенням вимог законодавства.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції ухвалу суду від 22.08.2013 року залишено без змін, та встановлено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" не є обґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі було зазначено, що Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Україна" не є власником підвідомчого газопроводу АГРС м. Білопілля-ГРП с. Рижівка Білопільського району, в підтвердження вказаних доводів скаржник посилався на рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2007 року у справі №13/385-06 за позовом ПСП Агрофірма "Україна" до ВАТ "Сумигаз" про визнання права власності на підвідний газопровід АГРС м. Білопілля, яким відмовлено в позові та рішення господарського суду Сумської області від 12.01.2012 року у справі №6/182-09, яким також відмовлено в позові ПСП Агрофірма "Україна" до Білопільської районної державної адміністрації Білопільської районної ради, Національної акціонерної компанії, за участю третьої особи ПАТ "Сумигаз" про визнання права власності на підвідний газопровід АГРС м. Білопілля-ГРП с. Рижівка Білопільського району.

Проте судом апеляційної інстанції не розглянуто всіх вимог та не надано належної оцінки всім доводам, зазначених в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", що призвело до прийняття незаконного та передчасного рішення.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Право сторін брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу передбачено і ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами статті 1119 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 1117 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятий у справі судовий акт не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року у справі № 6/354-07 скасувати та передати справу на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий Б. М. Поляков

Судді В. М. Коваленко

О. Є. Короткевич